Хто ти?

І хто ти, я ще і не знаю,
І ким ти станеш в моєму житті?
Та очі наші точно знають,
Що прагнуть радість віднайти в житті.


Одні лиш ми з тобою знаєм
Секрет цих поглядів німих,
І тільки наші очі на землі
Розкажуть те, що ми з тобою знаєм.


Та ніжність, пристрасть у очах,
В твоїх зелених і прозорих тих очах.
Не знаю, що далеко у твоїй душі,
Та точно вже з тобою не чужі.


Якби ж ти знав, зеленоокий,
Що ніжність погляду страшить,
І в тяжість зараз світ широкий,
А серце моє так спішить.


А якщо серце твоє зайняте уже,
І погляди ці стануть мертві?!
Тоді не зможу вже знайти тебе,
А ніжність твоя не подужає мене.


А погляд твій сьогоднішній чужий,
Завмерло серце аж на мить,
І все це був лиш знак пустий,
Який розвіявся, мов дим, за мить.


Що принесеш мені ти спокій чи біду?
Розпалиш ти любов в мені чи ні?
Чи глянеш хоч ще раз на мене
Своїм ти поглядом - глибоким та німим?