Сягнути розумом тебе я не змогла,
Твої страждання не розділила перед смертю,
Торкнулась я надією чола,
Та цілувати побоялась востаннє.
Зберу розбитих спогадів я скло,
Попрошу подумки я вибачень у тебе,
Вкладу я в серце все твоє тепло,
Яким гордила скористатися для себе.
А Бог все знає, Він пробаче,
І біль мою колись приспить,
Та жаль стискає серце - воно плаче,
Що вже нам більше не поговорить.
