Усе минає..........

Проходять дні, усе минає,
І лише погляди одні
Залишились в моїй душі,
А листя жовте опадає.

А ти не знаєш, що чекаю,

Що зустрічі так прагну і шукаю,

Серед людей я точно знаю,

Віднайду я колись тебе.

Душа так прагне бути близько,

Хоч і людина ти чужа,

Але засну я і присниться,

Де будем разом дуже близько.

Де ти? Хто з тобою? Я не знаю,

Але в серці моєму завжди

Є почуття такі, що ти й не знаєш,-

Чекаю я тебе завжди.

Хто ти?

І хто ти, я ще і не знаю,
І ким ти станеш в моєму житті?
Та очі наші точно знають,
Що прагнуть радість віднайти в житті.


Одні лиш ми з тобою знаєм
Секрет цих поглядів німих,
І тільки наші очі на землі
Розкажуть те, що ми з тобою знаєм.


Та ніжність, пристрасть у очах,
В твоїх зелених і прозорих тих очах.
Не знаю, що далеко у твоїй душі,
Та точно вже з тобою не чужі.


Якби ж ти знав, зеленоокий,
Що ніжність погляду страшить,
І в тяжість зараз світ широкий,
А серце моє так спішить.


А якщо серце твоє зайняте уже,
І погляди ці стануть мертві?!
Тоді не зможу вже знайти тебе,
А ніжність твоя не подужає мене.


А погляд твій сьогоднішній чужий,
Завмерло серце аж на мить,
І все це був лиш знак пустий,
Який розвіявся, мов дим, за мить.


Що принесеш мені ти спокій чи біду?
Розпалиш ти любов в мені чи ні?
Чи глянеш хоч ще раз на мене
Своїм ти поглядом - глибоким та німим?

А сум і болі мої відійдуть.......

Ті хмари десь високо, там у небі,
Так тихо і спокійно там пливуть, -
Так сум і болі мої відійдуть,
І засіяє сонечко мені у небі.

Але набігли чорні, злії хмари,
Що попереджують нас про біду.
Гроза наблизиться заради тої кари,
Щоб краще зрозуміли ми біду.

І прогримить той грім,
І блискавка засвітиться, мов світло,
А дощ впаде на душу світлом
І стане весело мені у тім.

А після бурі знов настане тиша,
У душу після горя прийде радість,
Бо це ж душа моя гримить, мов дише,
І відчуває спокій і ту радість.

І хочеться мені, щоб була це все правда
І, щоб душа моя вже спокій віднайшла,
А я, щоб радість у житті знайшла,
Щоб відійшла нарешті моя кривда.