Ті хмари десь високо, там у небі,
Так тихо і спокійно там пливуть, -
Так сум і болі мої відійдуть,
І засіяє сонечко мені у небі.
Але набігли чорні, злії хмари,
Що попереджують нас про біду.
Гроза наблизиться заради тої кари,
Щоб краще зрозуміли ми біду.
І прогримить той грім,
І блискавка засвітиться, мов світло,
А дощ впаде на душу світлом
І стане весело мені у тім.
А після бурі знов настане тиша,
У душу після горя прийде радість,
Бо це ж душа моя гримить, мов дише,
І відчуває спокій і ту радість.
І хочеться мені, щоб була це все правда
І, щоб душа моя вже спокій віднайшла,
А я, щоб радість у житті знайшла,
Щоб відійшла нарешті моя кривда.
